Антон Маліновський народився в Миколаївській області, але останні роки жив, працював та створював саме у Харкові. За словами художника у Харкові він вперше відчув себе вдома. Це місто одразу підкорило серце митця. Але 24 лютого його життя, як і життя мільйонів українців, повністю змінилося. За словами Антона, до початку вторгнення він працював журналістом і тому знав, що війна буде. Тому він заздалегідь склав план дій. Тому вже о 8 ранку Антон виїхав з Харкова. Вже через годину була інформація, що ворог вдарив по тій дорозі, якою він їхав. Їхати було страшно, але все обійшлося. Потім художник жив у Черкаській області, в Одесі, у Львові, а зараз зупинився в Києві. Пошуки нового місця та переїзд дали свої наслідки в ментальному плані.

З початку повномасштабного вторгнення рф в Україну Антон створив декілька робіт на тему війни та продовжує це робити. Про ідею цих робіт та їх мету він розказав нам у цьому інтерв’ю для CROSS MEDIA.

Перший проєкт має назву «Вітер змін». Це скриншот карти вітрів над Україною, починаючи з 24-го лютого, за кожен місяць війни. Антон планує робити ці колажі із карт вітрів до кінця війни.

«Це таке наївне підліткове бачення поняття «змін», вітер завжди асоціюється в мене із такими відчуттями, шкільні передчуття змін, які несе вітер за вікном. Це проєкт про моє бачення чогось, що змінюється. Я не знаю, які це зміни будуть, але вони вже точно проявляються. Україна стала єдиною та сильною, світ навколо неї якось об’єднався. Це перші зміни, які приніс вітер» – розповідає художник.

Другий проєкт Антона РСЗВ «Град» з сигаретних пачок витік з іншого проєкту, який він планував ще до війни. Художник хотів із 1000 сигаретних пачок зробити ракету у зріст людини, яка б символізувала повернення додому.

«Дід в дитинстві робив мені роботів із сигаретних пачок, він курив та пив, але завдяки цим роботам він ніби знаходив щось світле в цих темних звичках. Тому це в мене асоціація з домівкою. Ракета, тому що в мене в дитинстві був альбом з інопланетянином, ракета якого впала. І треба було повернутися додому, зібравши цю ракету. Але війна змінила цю ідею, змінила все. Я зібрав «Град». І якщо роботи символізували світле, то «Град» – це антипод того світла. Це те темне, що прийшло забрати в дітей дитинство. Але я думаю, що я зроблю ракету, із сенсом, що війна змінила значення цього об‘єкту. Тепер ракета — це щось зле, щось, що несе смерть», – додає Антон.

Нещодавно в Києві відбулася резиденція «Хвиля», яка зібрала 15 художників та 15 музикантів зі всієї України. Все це проходило в старому санаторії. Тут же була створена ще одна робота художника під назвою «За бар’єром». Вона, за словами автора, про відчуття емоційної відчуженості, самотності, які він пережив з початку війни та під час хвороби. Ідея полягає в тому, що Антон стоїть на місці, а його обкладають мішками із піском з ніг до голови.

«Всі ці моменти я відчував наче пам’ятники та статуї, які зараз закривають мішками з піском, щоб вони вціліли та їх не знищила ракета. Наче мене обклали, я один, я не можу ворушитися і не можу дихати. Виходу немає. І такий стан зараз у багатьох українців, це велика проблема і великий біль», – каже автор.

Антон вважає мистецтво необхідним під час війни. Бо мистецтво – це маркер того, як реагує суспільство на проблему. Художники – це особливо чутлива частина суспільства. Вони показують настрій суспільства, задають теми, які зараз хвилюють людей понад усе. Художники дають орієнтири людям. Мистецтво дає зрозуміти, що суспільство живе, воно має мову, має якісь реакції та головне, що воно допомагає відрефлексувати людям.

На питання «Харків — місто культури та мистецтва?» Антон Маліновський відповів так: «Так. Я вважаю Харків містом культури та мистецтва. Саме це я побачив, коли вперше сюди приїхав, саме через це я переїхав в це місто. Я мовчу вже про харківську школу фотографії, яка просто неймовірна. Вона зробила величезний вплив на українське мистецтво і мистецтво в цілому. Зараз молоді художники дуже мені імпонують, вони творили та жили в Харкові, хочуть робити це далі. І я вірю, що після війни все це продовжиться та буде ще краще. Але серед проблем – це мала підтримка від влади, яка дуже рідко допомагає митцям, особливо молодим».